Значення громади, товариства у запорзьких козакв виявлялося навть зовн: ордери, листи, респонси, як розсилали з Сч в рзн мсця, закнчувалися пдписом: «Отаман кошовий Вйська Запорзького з товариством». Так само починався кожен документ: «До нас дйшов лист», «Ми Вйсько», «За звичам нашим на спльнй рад нашй всм уголос читали».
На козацькй рад могли бути присутнми вс без винятку счов козаки, починаючи вд счово старшини й кнчаючи простою «сромою», або простолюдом, черню. Тут панувала цлковита рвнсть усх членв громади: кожен користувався однаковим правом голосу, кожен мг заперечити пропозицю ншого, висунувши натомсть сво плани й мркування, але що вже було ухвалене радою, було необхдним обов'язковим для всх. Запорзька громада доходила до повного деалу, невдомого н в давн, н в середн, н в нов вки; принцип рвност панував тут у всьому: пд час загальних зборв, при виборах вйськово старшини, счовому й паланковому управлнн, у всх запорзьких школах, у спльнй трапез, при подл майна й у приватному житт в куренях. Н знатнсть роду, н станове походження, н перевага вку не мали в Сч жодного значення: лише особист якост, тобто вдвага, надйнсть, досвд, розум, кмтливсть бралися до уваги. Таким чином, у запорзькй громад губилася будь-яка поодинока особистсть, якою б талановитою й показною вона не була.
¶сторик Д.¶. Яворницький в свой книз про запорзьких козакв пише, що на Сч потрапляло немало й дтей чоловчо стат, як служили при панов кошовому чи при полковников, тобто з дитинства вже виховували козакв, людей смливих та надйних.
Варто зауважити, що приходили на Сч рзн злочинц, засуджен на страту, дезертири, всляк пройдисвти, але вони загалом не надавали поганого забарвлення запорзькому товариству й, за справедливим зауваженнямPPPPPPPPPPPP В. П. Коховського, не могли негативно впливати на козакв внаслдок суворост запорзьких законв, котр смертельно карали злочинцв за провини в Сч. Отже можна сказати, що надйна особистсть серед козакв цнувалась понад усе всх, хто не мав тако якост та проявляв себе з гршо сторони, суворо карались.
Цкаво що на Сч можна було зустрти всляк народност, вихдцв чи не з цлого свту - укранцв, полякв, литовцв, блорусв, великоросв, донцв, болгар, волохв, чорногорцв, туркв, татар, врев, калмикв, нмцв, французв, талйцв, спанцв, англйцв. Головний вдсоток прибулих на Сч з Украни. «Ус вони, - розповда очевидець XVII ст. Якв Собеський, - походять з Рос, хоча серед них чимало знеславлених шляхтичв з Мало й Велико Польщ, також певна кльксть нмцв, французв, талйцв, спанцв, вигнаних за провини»[10]. Для козакв було неважливо яко нацональност людина х цкавила людина, на яку можна покластись в бою, яка не зрадить, не вкраде у свого подлиться останнм куском хлба. Поднання цих якостей являють собою надйну особистсть.
Цкав висловлювання у цьому русл знаходимо в ¶. Яреми, який зазначав, що укранцям, з хнм високим рвнем ндивдуалзму ("моя хата скраю") крайньою соцальною незацкавленстю, усе ж притаманн цнн соцальн якост, а саме: спвчуття до нших, гуманнсть, любов до ближнього, надйнсть, "здатнсть розумти ншу природу, ншу людину, нший народ".[8]
Про укранське козацтво, а також гайдамак згаду письменник Ю. Липа. У спогадах XVII ст., зазнача вн, описуться, що укранськ козаки гайдамаки перед атакою салютували супротивников.[6]
М. Костомаров передусм зверта увагу на те, що рзнордний етнчний склад населення Украни, постйна взамодя з ншими народами (укранц традицйно наймалися на роботу до сусднх кран, служили у вйськах нших держав торгували з ними) зумовили «дух терпимост, вдсутнсть нацонально зарозумлост», як перейшли «згодом у характер козацтва й залишилися дотепер».
На формування нацонального характеру укранського народу помтно вплинула його взамодя з ншими народами, яку видатний укранський росйський сторик М. Костомаров називав "взамним тертям народв". [5] Ще наприкнц минулого столття у вступ до стор малоросйсько етнограф росйський сторик лтератури О.М. Пипн писав про те, що на формування психчного складу укранського етносу значно вплинули певн стосунки з Польщею та нацонально-визвольна боротьба ХVI-XVII ст.
¶сторя ста "свою", набува повноти людського змсту на Aрунт ново форми ставлення до свту - особистсно. Особистсть сприйма сторю як буття, що твориться самими людьми, й, отже, як щось таке, що може бути змнюване людьми. Звдси зацкавлене ставлення до суспльних подй, принципова готовнсть до участ в них. Особистсть вдчува себе здатною, а то й просто зобов'язаною розрзняти повсякденне та сторичне, вднаходити в сучасних подях сторичний смисл вдповдно до уявлень про належний хд стор впливати на процес х остаточного здйснення.
Багато вчених таких як Вльям Штерн, Михайло Бахтн, Карл Теодор Ясперс та нш трактують поняття «особистсть» як цлком конкретну ндивдуально-соцальну реальнсть, сам принцип ствердження людського буття як самобуття. На х думку особистсть зумовлю вкорненсть людини в бутт, уможливлю "самостояння", здатнсть до опору небажаним зовншнм впливам власним потягам; а разом з тим вона ста носм поривань до вдосконалення свту й само людини.
Розглядаючи хронологю виникнення термну "надйнсть" слд вдзначити, що вже у флософських трактатах XVII - XVIII столть цей термн неодноразово використовувався, але жоден з авторв спецально його не пояснював.
Проблем надйност присвячен роботи вдомих психологв Г.О. Балла, В.А. Бодрова, М.С. Корольчука, М.А. Котика, Г.В. Ложкна, Б.Ф. Мльмана, Г.С. Никифорова, С.В. Саричева, ¶.А. Трухна, В.Г. Нестеренка та н. Але мало хто з них торкався питань пов'язаним з дослдженням надйно особистост в сторичному минулому. Так сторики як Д. Яворницький, М. Костомаров,PPPPP Ю. Липа, М. Максимович, торкались проблеми надйно особистост, але не присвячували цьому питанню окремих праць, тому ця тема на сьогодн залишаться малодослдженою та актуальною.
Аналзуючи сучасний стан дослдження значення надйно особистост в сторичному минулому, а саме в козацькому середовищ, у науково-флософськй, гумантарно-психологчнй та сторичнй лтератур змушен констатувати вкрай малу вивченсть проблеми.
Под, як вдбуваються у нашому суспльств, сьогодн передбачають зростання рол людини в суспльств, длово, комункативно, пдпримницько, органзаторсько активност, професйних якостей психологчних властивостей, умння взамодяти з рзними людьми та в рзних соцальних спльнотах. ¶деться про переорнтацю мислення особистост, формування за нових умов навичок взамод ндивда з соцумом, що постйно змнються, про особливост регуляц поведнки людей у соцальних групах, механзмв взамовпливу, взамостосункв, самовдосконалення особистост, запобгання невдачам, стресам, хвилюванню за екстремальних умов, розв'язання конфлктв тощо. Сучасна епоха визнача також перехд на всх рвнях взамод (мжнацональних, мждержавних, мжособистсних) вд домнанти конфронтац до домнанти далогу, вд проритету сили до проритету переконання. Формування надйно особистост вдбувалось не одне поколння. В рзн епохи по рзному ставляться до надйно особистост, досить цкавим становлення особистост в козацьку добу. Тому завдання цього дослдження розкриття значення надйно особистост в козацькому середовищ.
ЗНАЧЕННЯ НАД¶ЙНО· ОСОБИСТОСТ¶ В КОЗАЦЬКОМУ СЕРЕДОВИЩ¶
Внницький торговельно - економчний нститут КНТЕУ
к. . н., Байлема Тетяна Миколавна
РЕЗУЛЬТАТЫ ПОИСКА: п%
Дев"ята Мжнародна науково-практична нтернет-конференця «Сучасна наука в мереж Internet»
Комментариев нет:
Отправить комментарий